НАБУ: права кредиторів не можна порушувати
3 января 2013 г. — НАБУ
На розгляді у Вищому адміністративному суді України перебуває принципова для функціонування банківської системи справа.Вона матиме відчутні наслідки для функціонування банківської системи і економіки України в цілому, повідомляє прес-служба Незалежної асоціації банків України (НАБУ).
Йдеться про касаційну скаргу щодо необхідності виключення підпункту 4.5.9. із Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5. До ВАСУ з відповідними скаргами звернулися 3 банки та одна кредитна спілка. Як треті особи на стороні позивача в процесі виступають Державна виконавча служба, Національний банк України та ще 17 банків. Чому така увага і чому у протистоянні зійшлися такі поважні опоненти?
Підпунктом 4.5.9. Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що в разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Якщо судом не встановлено (змінено) спосіб і порядок виконання, державний виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, якщо у будинку боржника зареєстрована неповнолітня особа, кредитор втрачає право стягувати його майно на свою користь.
На думку банкірів, вимога отримання дозволу органу опіки та піклування на реалізацію у примусовому порядку Державною виконавчою службою нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, не базується на положеннях чинного законодавства України, яке регулює дані відносини (ст. 33 Закону України «Про іпотеку», ст.572, 589, 590 Цивільного кодексу України, 19, 20 Закону України «Про заставу»). А згідно з частиною 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок є підставою для виселення усіх мешканців, які перебувають у ньому.
Інакше кажучи, у чинному законодавстві відсутні застереження щодо неможливості звернення стягнення на майно боржника, у якому зареєстровані та проживають неповнолітні особи, та не визначено обов'язку державного виконавця запитувати у будь-яких державних органів дозволу на реалізацію майна, в якому зареєстровані та проживають неповнолітні особи. Водночас орган опіки та піклування не наділений повноваженнями щодо погодження чи заборони державному виконавцю здійснювати примусову реалізацію майна, в якому зареєстрована та проживає неповнолітня особа. Тобто, ухвалюючи підпункт 4.5.9. Інструкції з організації примусового виконання рішень, Міністерство юстиції фактично підзаконними актом (Інструкцією) хоче «переписати» законодавство України. А підзаконні нормативні акти мають не розширювати норми Закону, а лише конкретизувати способи його реалізації.
Незалежна асоціація банків України та усі її члени розуміють важливість та поділяють стурбованість щодо захисту майнових прав неповнолітніх осіб. Але на наше тверде переконання, такий захист має бути забезпечений на етапі УКЛАДАННЯ іпотечної угоди та оформлення кредитної застави, а не тоді, коли справа доходить до відшкодування збитків, які зазнають кредитори від небажання позичальниками виконувати свої фінансові зобов'язання.
Власне, така ідеологія закладена й у ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», що передбачає, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовляючись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла. Отже, дія даного Закону розповсюджується саме на батьків або осіб, які їх замінюють (опікуни, піклувальники), і жодним чином не регулює відносини із державними органами (посадовими особами), якими є органи державної виконавчої служби, що забезпечують реалізацію нерухомого майна у примусовому порядку.
НАБУ прекрасно розуміє неоднозначні моральні аспекти цього питання. Саме до них апелюють наші опоненти. Добре усвідомлюючи свою відповідальність перед суспільством, банки просять зважити на аспекти не менше важливі: існування суперечливої норми, яку вони оскаржують, вже провокує і провокуватиме шахрайські дії з боку недобросовісних позичальників, які реєструватимуть неповнолітніх у тих житлових приміщеннях, що передавалися в іпотеку банку і на момент отримання кредиту не належали неповнолітнім особам, і які не були зареєстровані у таких приміщеннях. Лік таких випадків уже йде на десятки. А це мільйони й мільйони гривень, які буде втрачено для банків, їхніх теперішніх клієнтів і економіки України через хибне тлумачення чинного законодавства. Скажімо прямо: пропонована норма широко відчиняє двері для зловживань і відвертого обману.
Дана норма фактично унеможливлює виконання судових рішень про стягнення заборгованості за кредитами, в забезпечення виконання яких укладено іпотечні договори житлових приміщень. Тим самим не лише порушуються законні права кредиторів, а й суттєво зростає небезпека неповернення іпотечних кредитів, що фінансуються переважно за рахунок тих коштів, які банки залучають у своїх клієнтів. Очевидним наслідком цього стане відчутне скорочення обсягів та подальше підвищення вартості і так недешевого іпотечного кредитування.
З метою уникнення цих негативних наслідків суд першої інстанції визнав неправомірним підпункт 4.5.9. Інструкції (26 липня 2012 р. рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-6500/12/2670). Однак 15 листопада Київський апеляційний адміністративний суд за апеляційною скаргою Міністерства юстиції це рішення Окружного адміністративного суду міста Києва скасував. Крапки над «і» у цій справі має поставити Вищий адміністративний суд України.
Нагадуємо, що за 9 місяців 2012 банки скоротили обсяги кредитування фізичних осіб на 15,67% .