Первый национальный
1 лютого 1939 року в Києві з маленької студії вперше відбулася перша трансляція, що тривала 40 хвилин. Це була демонстрація портрета Серго Орджонікідзе.6 листопада 1951 року з київського телецентру транслювався патріотично-революційний фільм "Велика заграва", а вже наступного дня – урочисті заходи на честь 34-ї річниці Жовтневої революції. Це був перший вихід в ефір після Великої Вітчизняної війни.
1 травня 1952 року з єдиного діючого на телецентрі павільйону ("студії Б") в ефір вийшов великий концерт за участі солістів Київського оперного театру імені Т. Шевченка.
У 1953 році на вулиці Хрещатик, 26 було збудовано Київський телецентр. А вже з листопада 1956 року почали виходити регулярні програми. До цього часу лише двічі на день в ефірі з'являлися документальні програми чи художні фільми. На той час усі програми виходили в прямому ефірі, адже форма запису з'явилася лише в середині 60-х.
20 січня 1965 року на світ з'явилося Українське телебачення.
З 6 березня 1972 року в Україні почало функціонувати двоканальне телевізійне мовлення.
У 1983 році розпочинається зведення нового телевізійного центру на вулиці Мельникова, 42, але працювати він починає лише в 1993 році.
У 2002 році спільно з Національним космічним агентством України НТКУ розпочала закордонне мовлення. Супутникова трансляція програм Першого телеканалу забезпечує інформаційну присутність України у світовому мас-медійному просторі: програми Першого Національного можуть дивитися не лише в Україні, а й далеко за її межами.
На сьогодні Перший Національний – єдиний в Україні телевізійний канал, який забезпечує покриття 97% території держави. Його програми орієнтовані на всі соціальні верстви населення. Серед пріоритетних напрямів каналу – інформаційно-публіцистичне, науково-популярне, культурологічне, розважальне та спортивне мовлення.